Німецький інфінітив у системі частин мови

GERMAN INFINITIVE IN THE SYSTEM OF PARTS OF SPEECH

Сторінки 20-24, Випуск 19, 2020 рік

DOI: https://www.doi.org/10.31891/2415-7929-2019-19-4
Надійшла / Paper received: 03.10.2020
Надрукована / Paper Printed: 03.11.2020

Автори:
КОРОЛЬ С. В.
Хмельницький національний університет

KOROL S.
Khmelnytskyi National University

Анотація мовою оригіналу

У статті розглянуто основні ознаки інфінітиву, виявлена специфіка його граматичних та синтаксичних функцій у сучасній німецькій мові. З’ясовано, що інфінітиву частково притаманні властивості як дієслова, так і іменника. Тому інфінітив вважається морфосинтиксично гібридним явищем, що в рамках класифікації частин мови знаходиться між іменником та дієсловом.
Ключові слова: інфінітив, іменник, дієслово, граматичні категорії, синтаксичні функції.

Розширена анотація англійською мовою

The article deals with the main features of the infinitive, the specifics of its grammatical and syntactic functions in modern German language. It is found out that the infinitive has partial properties of both the verb and the noun. Therefore, the infinitive is considered a morpho-syntactically hybrid phenomenon, which is between the noun and the verb in the classification of parts of speech.
The author proves that although infinitive and differs from a verb that it has no personal forms and the form of number, however as well as a verb expresses an action, process or state, has grammatical categories of time and state. The concept of infinitive time is special, because it does not express absolute time, but only the temporal ratio of actions. This time value is expressed in two forms Infinitive Present / Infinitive I and Infinitive Perfect / Infinitive II. The use of Infinitive I is responsible for the simultaneity or continuity of action, and Infinitive II for premature action. The grammatical category of the state of the German infinitive has six different forms: Infinitive I Active, Infinitive II Active, Infinitive I Passive, Infinitive II Passive, Infinitive I Stative, Infinitive II Stative. The affinity of the infinitive to the verb can be traced in the possibility of the formation of analytical verb forms (Future I, Future II, Conditional I, Conditional II), as well as in the function of the predicate in the sentence.
As a result of the research it has been found that as well as a noun, the infinitive can express an action, process or state without specifying the person, number, method and time, it is easily substantivized and performs the appropriate syntactic functions.
The analysis allows us to assert the powerful potential of the infinitive in the syntactic context, because it can perform the functions of both the main members of the sentence (subject, predicate) and secondary (object, attribute, adverbial modefier). This syntactic polyfunctionality of the infinitive distinguishes it from verb finite forms, which act only as a predicate.
Keywords: infinitive, noun, verb, grammatical categories, syntactic functions.

References

  1. Dolghopolova L.A. Stanovlennja i rozvytok infinityva u nimecjkij movi (VIII-XX st.) : avtoref. dys. … d-ra filol. nauk : 10.02.04. Kyjiv, 2010. 32 s.
  2. Moskalskaja O. I. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache [3. Aufl.] Moskau, 1983. 365 S.
  3. Bech G. Studium über das deutsche Verbum infinitum. 2 Aufllage. Tübingen : Niemeyer, 1983. 212 S.
  4. Helbig G., Buscha, J. Deutsche Grammatik. Ein Handbuch für den Ausländerunterricht. 19. Aufl. Leipzig, Berlin, München, Wien, Zürich, New York: Langenscheidt, Verl. Enzyklopädie,1999. 736 S.
  5. Marillier J.-F., Rozier C. Der Infinitiv im Deutschen. Stauffenberg, 2005. 221 S.
  6. Gaeta L. The inflection vs. derivation diachotomy: The case of German infinitives. In: Caron, B. (ed.): Proceedings of the XVI International Congress of Linguists (Paris 20–25, July 1997). Paris : Pergamon, 1998. S. 1–19.
  7. Bierwisch M. Nominalization – lexical and syntactic aspects. In: Giannakidou, Anastasia/Rathert, Monika (eds.): Quantification, Definiteness, and Nominalization. Oxford : OUP, 2009. S. 281–320.
  8. Leiss E. Die Wortart ‚Verb‘. In: Cruse, Alan/Hundsnurscher, David Franz Job, Michael/Lutzeier, Peter Rolf (eds.). HSK 21.1Lexikologie. Berlin/New York : de Gruyter, 2002. S. 605–616.
  9. Abramov B. A. Teoreticheskaja ghrammatika nemeckogho jazyka. Sopostavyteljnaja tipologhija nemeckogho y russkogho jazykov. M. : Ghumanit. yzd. centr VLADOS, 2001. 288 s.
  10. Dolghopolova L.A. Ynfynytyv v systeme bezlychnykh form ghlaghola. Naukovyj visnyk kafedry JUNESKO Kyjivsjkogho nacionaljnogho linghvistychnogho universytetu. Filologhija, pedaghoghika, psykhologhija. 2011. Vyp. 23. S. 5–12. Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkyu_2011_23_3.
  11. Vykhovanecj I.R. Chastyny movy v semantyko-ghramatychnomu aspekti. Kyiv : Nauk. dumka, 1988. 256 S.
  12. DUDEN: Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. Hrsg. von der Dudenredaktion. Bearb. von P. Eisenberg 6., neu bearb. Aufl. Mannheim; Leipzig; Wien; Zürich : Dudenverlag, 1998. 912 S.
  13. Engel U. Deutsche Grammatik. Heidelberg : Groos, 1988. 888 S.