Структурні особливості звертань як компонента чужого мовлення (на матеріалі православних молитов)

STRUCTURAL FEATURES OF ADDRESS AS A COMPONENT OF INDIRECT SPEECH (BASED ON THE MATERIAL OF ORTHODOX PRAYERS)

Сторінки 52-57, Випуск 23, 2022 рік

DOI: https://doi.org/10.31891/2415-7929-2022-23-11

Автори:

ТОРЧИНСЬКА Н. М., ТОРЧИНСЬКИЙ М. М.

Хмельницький національний університет

Natalіia TORCHYNSKA, Mykhailo TORCHYNCKYI

Khmelnytskyi National University

Анотація мовою оригіналу

У статті означено місце конфесійного стилю у структурі лінгвостилістики; запропоновано погляди науковців на підвиди та жанри конфесійного стилю, зосереджено увагу на молитвах як своєрідних елементах чужого мовлення, що репрезентують діалог між людиною та вищими силами, зокрема схарактеризовано структурні особливості звертань, якими починається більшість молитов та які є безпосередніми вказівниками на те, що молитовний дискурс – це комунікативний акт.

Ключові слова: конфесійний стиль, підстиль, жанр, молитва, звертання, чуже мовлення, структура, прості, двокомпонентні, багатокомпонентні конструкції.

Розширена анотація українською мовою

One of the common and sacred genres of the confessional style is prayer as a way of uniting man with God in order to thank, ask, accept, repent, and so on. Linguistic features of prayers, both those that are a direct expression of religious style and those that function in the structure of literary texts, at different times became the object of study for many scientists, but the structure of addresses in prayers was not studied, what determined the relevance of the topic of the article.

The purpose of the study is to analyze the structure of addresses as an integral part of prayers that represents an indirect speech in the confessional style. Realization of the set purpose provides for enforcement of such tasks: 1) to characterize the basic aspects of the functioning of confessional style, to define a place of prayer as a genre in it; 2) to describe the structure of addresses, which are separated from prayers, in order to determine the most productive constructions.

From our point of view, the most significant feature of indirect speech is the presence of addresses, because in prayers stylistic and expressive possibilities of vocatives are manifested in a special way. Firstly, speakers with a particular problem ask God, the Virgin, angels, saints, etc, who can help them. Moreover, they address repeatedly, often using synonyms or variant names. Secondly, such addresses are codified, and commonplace, because prayers provide for the use of standard texts that believers must remember. Thirdly, the subjects of addressing constructions very often have additional means of dissemination, including literal meanings, homogeneous Apposition, separate members of a sentence, and even predicative units, which are rarely recorded in other speech patterns.

It is on this basis that all addresses recorded by us in Orthodox prayers are classified into three groups: 1) simple or unextended (36.12 %: nouns, substantivized adjectives, and Participle that mostly have religious character); 2) extended uncomplicated or two-component (21.81 %: mostly models «adjective + noun», «noun + adjective», «noun + noun» and «noun + pronoun» and «noun + pronoun», the components of which often are also sacred); 3) extended complicated or multicomponent (42.07 %). There are several ways to complicate vocative phrases: to add apposition to the addresses, to use homogeneous addresses, and as a means of complicating – dependent homogeneous members of the sentence (mostly Attributes), separate members of the sentence, tautological expressions, and more. One of the characteristic features of prayers is the presence of addresses complicated by sentences, and also complex syntactic constructions).

Key words: confessional style, genre, prayer, address, indirect speech, structure, simple, two-component, multicomponent constructions.

Література

  1. БабичН. Д. Богословський стиль української мови в контексті стилістичної науки. Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2009. 216 с.
  2. Богдан С. Молитовні й акафістні звертання як домінанта духовного діалогу. Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці: Рута, 2001. Вип.117–118. Слов’янська філологія. С. 75–81.
  3. ГрималовськийІ. С. Мова української духовної поезії ХVІІІ – початку ХІХ століття: дис. … канд.. філол. наук: 10.02.01 – укр. мова. Чернівці, 2006. 19 с.
  4. ІльїнаО. В. Мовностилістичні особливості конфесійного стилю української мови. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 31 (70). № 1. Ч. 1. С. 44–50.
  5. МацькоЛ. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови : підручник. Київ : Вища школа, 2003. 462 с.
  6. МирончукО. Я. Виокремлення підстилів та жанрів у конфесійному стилі української мови. Культура слова. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. Вип. 72. С. 151–157.
  7. Молитва. Упоряд. ДудикВ. С. Київ : Вид. «Європейська енциклопедія», 2008. 544 с. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/molytvy/velykyj-pravoslavnyj-molytovnyk/ (дата звернення: 01.03.2022).
  8. ПуряєваН. В. Особливості мови першого українського молитовника. Українська мова. № 2. С. 27–39.
  9. Словник української мови: в 11 томах. Ред. тому: А.А. Бурячок, П. П. Доценко. Київ, 1973. Т. 4: І-М. 840 c.
  10. Тарасюк Т.М. Найменування адресата в сучасних релігійних посланнях. Українське мовознавство. 2018. № 1 (48). С. 118–134.
  11. Тарасюк Т.М. Структурно-семантична організація тексту молитов батьків і дитячих молитов. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. URL : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16665/31-Tarasuk.pdf?sequence=1 (дата звернення: 27.03.2022).
  12. Шабат-Савка С.Т. Категорія комунікативної інтенції в українській мові : [монографія]. Чернівці : «Букрек», 2014. 412 с.

References

  1. Babych N. D. Boghoslovsjkyj stylj ukrajinsjkoji movy v konteksti stylistychnoji nauky. Chernivci : Vydavnychyj dim «Bukrek», 2009. 216s.
  2. Boghdan S. Molytovni j akafistni zvertannja jak dominanta dukhovnogho dialoghu. Naukovyj visnyk Chernivecjkogho universytetu. Chernivci : Ruta, 2001. Vyp. 117–118. Slov’jansjka filologhija. S. 75–81.
  3. Ghrymalovsjkyj I. S. Mova ukrajinsjkoji dukhovnoji poeziji ХVІІІ – pochatku ХІХ stolittja: dys. … kand. filol. nauk: 10.02.01 – ukr. mova. Chernivci, 2006. 19 s.
  4. 4. Iljjina O. V. Movnostylistychni osoblyvosti konfesijnogho stylju ukrajinsjkoji movy. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadsjkogho. Serija: Filologhija. Socialjni komunikaciji. 2020. Tom 31 (70). № 1. Ch. 1. S. 44–50.
  5. Macjko L. I., Sydorenko O. M., Macjko O. M. Stylistyka ukrajinsjkoji movy : pidruchnyk. Kyjiv : Vyshha shkola, 2003. 462 s.
  6. Molytva. Uporjad. Dudyk V. S. Kyjiv: Vyd. «Jevropejsjka encyklopedija», 2008. 544 s. URL : https://parafia.org.ua/biblioteka/molytvy/velykyj-pravoslavnyj-molytovnyk/ (date of application: 01.03.2022).
  7. Myronchuk O. Ja. Vyokremlennja pidstyliv ta zhanriv u konfesijnomu styli ukrajinsjkoji movy. Kuljtura slova. Kyjiv : Vydavnychyj dim Dmytra Buragho, 2010. Vyp. 72. S. 151–157.
  8. Purjajeva N. V. Osoblyvosti movy pershogho ukrajinsjkogho molytovnyka. Ukrajinsjka mova. 2017. № 2. S. 27–39.
  9. Shabat-Savka S. T. Kateghorija komunikatyvnoji intenciji v ukrajinsjkij movi : [monoghrafija]. Chernivci : «Bukrek», 2014. 412 s.
  10. Slovnyk ukrajinsjkoji movy: v 11 tomakh. Red. tomu: A. A. Burjachok, Gh. M. Ghnatjuk. Kyjiv, 1979. T. 4: І-М. 840 s.
  11. Tarasjuk T. M. Najmenuvannja adresata v suchasnykh relighijnykh poslannjakh. Ukrajinsjke movoznavstvo. 2018. № 1 (48). S. 118–134.
  12. Tarasjuk T. M. Strukturno-semantychna orghanizacija tekstu molytov batjkiv i dytjachykh molytov. Aktualjni problemy slov’jansjkoji filologhiji. Serija: Linghvistyka i literaturoznavstvo. URL : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16665/31-Tarasuk.pdf?sequence=1 (date of application: 27.03.2022).